ВО "Свобода"

ENG

27 жовтня
На Рівненщині попрощалися із загиблим бійцем "Легіону Свободи" Юрієм Колесником
На Рівненщині попрощалися із загиблим бійцем "Легіону Свободи" Юрієм Колесником

27 жовтня 2017 року в Дубровиці, що у Рівненській області, провели в останню путь солдата 28-ї окремої механізованої бригади, прихильника ВО "Свобода" 23-річного Юрія Колесника. Юрій загинув 23 жовтня 2017 року внаслідок множинних осколкових уражень, отриманих через підрив на російській міні новітнього зразка під час встановлення сигнальних загороджень для запобігання прориву ворожих ДРГ на Донеччині в селі Богданівка Волноваського району.

Ніби передчуваючи війну, восени 2013 року Юрко підписав контракт із ЗСУ, тож московсько-українську війну зустрів у 80-й ОАМБ.

Пройшов пекельні бої літа 2014-го, вийшов живим з Іловайського котла. Деякий час навчався у Військовій академії Одеси, але не закінчив ‒ рвався на передову.

Солдат, стрілець-зенітник механізованого батальйону 28-ї окремої механізованої бригади, на деякий час був направлений на Яворівський полігон, де був інструктором із саперної справи. Після повернення у бригаду займався організацією та вдосконаленням саперної майстерности побратимів.

29 листопада 2015 року був нагороджений пам'ятним нагрудним знаком Міноборони "Захиснику України".

"Я буду йти до кінця. Я вже не можу зупинитись, коли стільки моїх хлопців полягло. Мені просто не дозволяє совість і я зроблю все, що можу", ‒ так він відповідав усім, хто вмовляв його кинути армію. Це казала людина, на очах якої помирали побратими в луганському аеропорту. Людина, яка бачила, на що перетворився "коридор смерти" під Іловайськом. Людина, яка посивіла у 21 рік", ‒ розповідає волонтер Ян Осока.

Юрій Колесник народився 22 березня 1994 року в багатодітній патріотичній родині. Батько розписував церкви, старший брат став священиком. Талант до малювання передався і Юркові ‒ він набивав татуювання, багато хлопців з бригад, у яких він служив, мають на своїх руках та плечах вічну згадку про свого бойового товариша. А деяких із тих, хто загинув у кривавих боях, впізнавали саме по малюнках Юрія, які він наніс до того.

Хлопець закінчив 9 класів школи, після чого вступив до місцевого ліцею, у якому через 3 роки отримав фах "муляр-штукатур". А далі ‒ армія. Побратими згадують його як щирого, відвертого, жвавого, веселого, справжнього.

"Ще коли Юрко навчався у профліцеї, допомагав свободівцям із поширенням листівок, газет. Юра хотів, щоби містяни були свідомішими, патріотичнішими, щоби українці обирали гідну владу. Він був справжнім бандерівцем: сміливим, безстрашним відчайдухом", ‒ розповідає Олександр Задорожний.

Поховали Юрка на Дубровицькому міському кладовищі, поряд із дідом ‒ вояком УПА, вʼязнем совєцьких таборів Володимиром Колесником. 28 жовтня у Києві на Аскольдовій могилі посадили дерево памʼяті Юрія.

У Юрія залишилися батьки, брат і дві сестри.

Прес-служба ВО "Свобода"